Рекомендації за результатами юрисдикційного аналізу судового контролю в Україні – від законодавчих змін до цифровізації та навчання.

ГО «Міжрегіональний експертний центр «Pro Justice»» Аналітична стаття

Виконання судового рішення – це момент, у якому право з тексту перетворюється на реальний захист. Згідно з дорожньою картою верховенства права, саме виконання є ключовим індикатором ефективності правосуддя. Інститут судового контролю за виконанням рішень діє в адміністративній юрисдикції ще з 2005 року, а наприкінці 2024-го відповідні норми з’явилися також у господарському та цивільному процесах. Втім, практика залишається нерівномірною: контроль часто зводиться до формальності, бракує чітких процесуальних строків, цифровізація фрагментарна, а відповідальність за невиконання – недостатня.

Проведене дослідження підтверджує: головною системною причиною невиконання залишається не сам інститут контролю, а брак фінансування з боку держави та відсутність реальних механізмів впливу на боржника – суб’єкта владних повноважень. Водночас учасники процесу одностайні в тому, що процедуру варто не скасовувати, а вдосконалювати. Нижче – ключові напрями змін, які здатні перетворити судовий контроль із декларації на керований інструмент.

49%

вважають, що врегулювання судового контролю у процесуальних кодексах потребує вдосконалення

77%

підтримують єдину електронну систему моніторингу виконання, доступну суддям, виконавцям і сторонам

60%

назвали спори з органами соцзахисту категорією, що найбільше потребує посиленого контролю

44%

за посилення відповідальності за невиконання, зокрема автоматичне застосування штрафів

За даними соціологічного опитування ключових інформантів (N = 460): суддів, позивачів та відповідачів і їхніх представників.

 

Законодавчі зміни для підвищення обов’язковості контролю

Зміна підходу до дискреційних повноважень суду

Сьогодні ст. 382 КАС України надає суду лише право встановити контроль – формула «може зобов’язати» залишає це на розсуд. До того ж тягар доведення підстав для контролю покладено на позивача, навіть у справах, де відповідачем є суб’єкт владних повноважень. Це суперечить загальному принципу адміністративного судочинства, за яким правомірність свого рішення доводить саме орган влади.

Пропонується змінити формулювання з «може зобов’язати» на «повинен зобов’язати», а тягар доведення відсутності підстав для контролю перекласти на відповідача – суб’єкта владних повноважень.

Контроль за власною ініціативою суду

Закон уже дозволяє суду діяти за власною ініціативою, але на практиці це майже не застосовується. Маючи досвід розгляду аналогічних справ, суд із високою ймовірністю здатен передбачити майбутні проблеми з виконанням ще на стадії ухвалення рішення – і саме тоді встановити контроль. Це дисциплінує боржника та одразу забезпечує позивача ефективним способом захисту.

Дієві фінансові та процесуальні інструменти

Уніфікація та впровадження астренту (щоденної грошової санкції)

Астрент – це грошова санкція, що нараховується за кожен день невиконання рішення зобов’язального характеру до моменту його фактичного виконання. Це інструмент примусу до належної поведінки, а не покарання: він створює передбачуваний економічний стимул, за якого кожен день прострочення має визначену ціну.

Астрент доцільно застосовувати лише там, де виконання залежить виключно від волі боржника й не потребує бюджетного фінансування (передання майна, надання інформації, реєстраційна дія, допуск до об’єкта тощо). Ідентичні норми варто закріпити одразу в ГПК, ЦПК і КАС, щоб усунути колізії та забезпечити єдність практики.

ЯК ЦЕ МОГЛО Б ПРАЦЮВАТИ

Розмір: фіксована денна ставка в межах, установлених законом, – наприклад, 1–5% прожиткового мінімуму за день прострочення.

Ініціатива: стягувач, державний або приватний виконавець, а також сам суд за результатами контролю після ухвалення рішення.

Гарантії: право боржника на зменшення чи часткове звільнення за наявності об’єктивних, непереборних перешкод; апеляція без автоматичного зупинення нарахування.

Персональна відповідальність та ідентифікація керівника боржника

Персональний штраф на керівника органу-боржника – дієвий стимул, але на практиці він блокується банальною проблемою: у матеріалах справи часто немає паспортних і податкових даних, потрібних для виконання ухвали про штраф. Стягувач не може отримати їх легально, а суд не повинен перекладати на нього збір інформації, яка перебуває у володінні держави.

Розв’язання – активна процесуальна роль суду: одночасно з покладенням обов’язку звітувати суд витребовує ідентифікаційні дані з офіційних джерел і зобов’язує сам орган подати підтверджені відомості про керівника у стислий (наприклад, п’ятиденний) строк. Зміна керівника під час розгляду не звільняє від відповідальності, а посилання на «колегіальність» рішень не знімає персонального обов’язку організувати виконання.

Виконання через Державне казначейство

У справах про стягнення коштів з державних органів виконання йде через Казначейство, яке працює в межах бюджетного процесу й не здійснює примусу. Тому звіт про «факт переказу» часто ні до чого не зобов’язує орган-боржника.

Фокус звіту слід перенести з результату, що залежить від бюджетних асигнувань, на повний ланцюг управлінських дій розпорядника бюджету: реєстрацію бюджетних зобов’язань, відображення суми в кошторисі, формування бюджетного запиту, підготовку платіжних доручень, комунікацію з фінансовими органами. Кожен крок – із датами та реєстраційними номерами, що дозволяє суду оцінити реальність і своєчасність дій, які перебувають під контролем керівника.

Інституціоналізація та цифровізація

Доцільно інституціалізувати спеціалізацію – окремі судді або відділи, відповідальні за контроль виконання (за аналогією зі слідчими суддями), та окремі позиції в апаратах судів для організації й комунікації, з регулярним інформуванням прокуратури, НАБУ та САП.

Цифровізація має стати інфраструктурою, а не «вітриною»:

• Повноцінні модулі «Виконавчі провадження» та «Виконавчі документи» в «Електронному суді», які реально працюють.
• Електронний кабінет судового контролю з автоматичними сповіщеннями та трекінгом виконання ухвал.
• Публічні знеособлені дашборди й аналітика виконання рішень, включно зі статистикою ефективності, що адмініструються через ЄСІТС або ВРП.

Завдання – перенести акцент із формальної перевірки на реальний результат: своєчасне й технічно можливе виконання рішень.

Навчання та освітня екосистема

Опитування та практичні обговорення в Чернівцях, Харкові й Одесі підтвердили чіткий запит на практикоорієнтоване навчання – не лише для суддів, а й для стягувачів, боржників, адвокатів та юристів державних органів. Програма має поєднати короткі орієнтаційні модулі для новачків і поглиблені курси для практиків, із розбором типових помилок у визначенні предмета звіту, алгоритмами дій розпорядника бюджетних коштів і моделюванням процесуальних рішень суду.

Корисними будуть стандартизовані шаблони документів, чек-листи з прикладами правильних формулювань, відеорозбори реальних справ і тестові сценарії – інтегровані в системи безперервного підвищення кваліфікації суддів та адвокатів і доступні онлайн.

Напрями для подальших досліджень

Щоб ліквідувати «білі плями», потрібно емпірично виміряти ефективність судового контролю за чіткими критеріями – доступність, швидкість, усунення порушення, фактичне виконання – у трьох юрисдикціях і з розрізненням типів справ. Окремо варто зібрати й відкрити (з деперсоналізацією) державну статистику виконання ухвал, дослідити моделі постконтролю, а також форми контролю у спрощених процедурах та в умовах воєнного стану, коли посилання на особливий режим стають типовою підставою для невиконання.

Замість висновку

Судовий контроль потребує системного оновлення, яке водночас розв’язує питання дефініцій і меж, процесуальної визначеності, цифрової інфраструктури, бюджетної спроможності виконання та персональної відповідальності – з урахуванням реалій воєнного стану. Жоден окремий захід не спрацює ізольовано: суворіші санкції безцільні без реальних ресурсів, а цифрові інструменти – без чітких процедур. Натомість упроваджені в єдину політику, ці кроки здатні повернути довіру до судового рішення як до інструмента реального, а не декларативного відновлення порушених прав.

 

Матеріал підготовлено у межах гранту, наданого Проєктом ЄС «Право-Justice», що імплементується Expertise France за фінансової підтримки Європейського Союзу. Його зміст є виключною відповідальністю ГО «Міжрегіональний експертний центр «Pro Justice»» і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.