НЕВИЗНАННЯ «ДОКУМЕНТІВ», ВИДАНИХ ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ. НЕДІЙСНІ ПРАВОЧИНИ З ПРОДАЖУ МАЙНА ТА НАВІТЬ НЕСПРОМОГА ЗАКОННО ВСТУПИТИ У СПАДОК. ВАЖКІСТЬ ЗДІЙСНЕННЯ ПРАВОСУДДЯ. ЦЕ — ДАЛЕКО НЕ ПОВНИЙ ПЕРЕЛІК СКЛАДНОЩІВ, З ЯКИМИ СТИКАЮТЬСЯ ЗАРАЗ МЕШКАНЦІ НЕПІДКОНТРОЛЬНОЇ ЧАСТИНИ ДОНБАСУ ТА ОКУПОВАНОГО КРИМУ.
До того ж для людей за лінією розмежування майбутнє і досі залишається незрозумілим: кого амністують, а кого можуть покарати після деокупації? Хто відшкодує збитки, завдані конфліктом? Все це має вирішити закон про перехідне правосуддя. Наразі профільний законопроєкт, розроблений Міністерством з питань реінтеграції, обговорює правнича спільнота Донбасу, а саме Донбаська Регіональна рада з питань реформи правосуддя.
Водночас президент України 11 березня 2021 року підписав указ про виконання рішення РНБО «Про Стратегію деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя», де також йдеться про перехідне правосуддя. Допомагають застосувати іноземний досвід щодо деокупації і експерти Проєкту ЄС «Право-Justice». Наскільки ситуація в Україні унікальна та що обов’язково слід урахувати перед ухваленням документу?
Однією з ключових проблем, з якою стикаються мешканці непідконтрольних територій, є оформлення документів про народження та смерть, шлюб та розлучення на підконтрольних Україні територіях. Нині все це робиться тільки через звернення до суду. І хоча установи максимально йдуть назустріч людям, прискорюючи розгляд таких справ, процедура все одно залишається важкою, коментує суддя-спікер Господарського суду Луганської області, координатор Донбаської Регіональної ради з питань реформи правосуддя Олена Фонова.
«Людям треба приїхати, і не один раз, до населеного пункту, де є установа, яка цим займається, витратити на це мінімум день, знайти, де заночувати, якщо не встиг справитися одним днем і не пройшов через усі черги на пунктах КПВВ і на блокпостах в ОРДЛО, — розповідає Олена Фонова. — Це все — фінансові та часові витрати. Якщо звертатись до суду, для встановлення факту народження або смерті, щоб РАЦС видав відповідне свідоцтво, ще один пункт у їх алгоритмі дій».
Важким для мешканців Донецька та Луганська є і здійснення правосуддя на підконтрольній території, зауважує Олена Фонова. Це особливо важливо, зокрема, для оформлення чи відновлення пенсії. Подати позов можна двома шляхами: поштою та електронно. Але літні люди часто доступу до інтернету не мають чи не вміють користуватися, а поштові відділення знаходяться тільки у підконтрольних населених пунктах.
«Далі тут також не все просто, — коментує суддя-спікер. — Щоб подати позов, його треба скласти. Для людини без юридичної освіти це дуже складно. Крім того, хтось також повинен приходити на судові засідання та представляти інтереси позивача, наприклад. Адвоката знайти без виїзду на нашу територію неможливо, оскільки для представництва громадянина потрібна нотаріально посвідчена довіреність, яка також посвідчується на підконтрольній території. Всі ці труднощі є суттєвою перешкодою для доступу людини, яка проживає на тимчасово окупованій території, до українського суду», — розповідає Олена Фонова.
Розв’язати нагальні проблеми з паперами українських громадян та з’ясувати загальне бачення майбутнього непідконтрольних територій покликаний проєкт закону про державну політику перехідного періоду, який нині обговорюється правничою спільнотою, та і зокрема Донбаською Регіональною радою з питань реформи правосуддя. Законопроєкт створений міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (Мінреінтеграції).
«Законопроєкт заслуговує на увагу тому, що нарешті, зі спливом 7 років, держава спромоглася здійснити спробу законодавчого врегулювання багатьох болючих питань для людей на тимчасово окупованих територіях (ТОТ)», — зауважує Олена Фонова.
Новий законопроєкт передбачає розв’язання проблем з документами: зокрема, після ухвалення мешканці непідконтрольних територій для визнання народження чи смерті, укладання шлюбу чи розлучення вже не матимуть звертатися до суду. Натомість все вирішуватиметься у РАЦСах. Також врегулюють і питання визнання окремих правочинів.
«Нарешті людям хоча б для заповіту чи дарування не треба буде здійснювати оформлення і в ЛНР і на території, підконтрольній Україні,— зауважує Олена Фонова.— В законі також багато унормовано питань постокупаційного періоду, які постануть, коли окупацію буде знято. Це дуже важливо задля приведення у нормальний стан керівництва населеними пунктами та забезпечення прав громадян на цих територіях».
Законопроєкт має стати документом, що допоможе збільшити довіру мешканців непідконтрольних територій, каже секретар робочої групи з реінтеграції тимчасово окупованих територій Комісії з правової реформи при Президенті України, національний експерт Проєкту ЄС «Право-Justice» Альона Луньова.
«Перехідне правосуддя будується навколо жертви, тобто навколо людини, яка постраждала від конфлікту, — коментує Альона Луньова. — В цій концепції мають бути обов’язково захищені саме інтереси людини. І навіть відповідальність — це більше про те, що жертви конфлікту мають відчувати — зло, через яке збройний конфлікт відбувся, не має залишатися непокараним. Це — основний ціннісний вектор. По-друге, тут мають бути прописані основні задачі держави та її керівництва».
Перехідне правосуддя має чотири основні компоненти: розслідування вчинених під час конфлікту кримінальних злочинів, відшкодування збитків жертвам, право на правду про збройний конфлікт та його учасників, а також інституційні реформи, які запобігають виникненню нових конфліктів.
Для розслідування злочинів потрібно документування фактів порушення міжнародного гуманітарного права. Цим займаються крім вітчизняних правоохоронних органів і міжнародні місії. Для виплати репарацій необхідні реєстри знищеного майна і правові механізми відшкодування. Уникнути ж соціального напруження допоможуть досконалі механізми амністії та люстрації, відновлення державного управління на окупованих територіях. Забезпечити існування цих компонентів саме і має держава, говорять юристи.
«Центральним і обов’язковим у концепції закону була б державна декларація про те, що люди, які живуть на непідконтрольних територіях, не вчиняли злочинів і не мусять нести відповідальність за фактом проживання в окупації, — наполягає Альона Луньова. — І саме про такі ініціативи люди і мають чути насамперед».
74% відсотки українців виступають за відновлення зв’язків з непідконтрольними територіями. Та за те, щоб ініціативу на себе у цьому питанні взяла держава. Про це свідчить соціологічне дослідження «Думки та погляди українців щодо збройного конфлікту на території України», виконане Київським міжнародним інститутом соціології за підтримки ПРООН в Україні. Введення перехідного правосуддя передбачено і «Стратегією деокупації та реінтеграції Автономної Республіки Крим та міста Севастополя», реалізація якої передбачена рішенням РНБО.
Указ про виконання рішення підписав президент України Володимир Зеленський 11 березня 2021. Стратегією, зокрема, передбачено відшкодування шкоди постраждалим, притягнення до відповідальності винних, визнання права на правду про конфлікт та недопущення виникнення конфліктів знову. У цих умовах законопроєкт про перехідне правосуддя стане і відповіддю на суспільний запит, і ключовим документом, який сприятиме реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Автор — журналіст Оксана Вітер для Проєкту ЄС «Право-Justice»
